ДУХОВНА ОСНОВА ОСОБИСТОСТІ ДІВЧИНИ

bible

Цілі: ознайомити з поняттям духовного фундаменту християнина та розглянути його головні аспекти; визначити чинники, під дією яких формується знання про себе як про особистість; онайомити зі значеннями та перекладом біблійних імен; розкрити суть відмінності між людиною «в Адамі» і людиною «в Ісусі Христі» на основі місць Слова Божого; підкреслити важливість дарованого через Ісуса Христа надбання, спонукати до роздумів над цим подарунком Божим; розвивати здатність до християнського мислення; формувати вміння аналізувати отримані знання, робити висновки, основані на Біблії, накопичувати та зберігати отриману інформацію; виховувати любов та вдячність до Господа.

План лекції:

  1. Наш фундамент – Ісус Христос.
  2. Хто ми є? Фактори формування знання про себе:

а.         Ім’я дитини.

б.        Взаємовідносини у сім’ї.

в.        Слова і ставлення людей.

г.         Постійні висловлювання на свою адресу.

д.        Життєвий досвід людини.

  1. Від смерті в Адамі до життя в Ісусі Христі

Біблійна основа:

Вірші з Біблії:Лк. 6:47-49; посилання на: І Кор. 3:17, 10:13, 12:27; Об. 2:7; Рим. 3:23, 5:8, 6:11, 8:17, 29-30; Лк. 1:38; Ів. 1:12, 3:6, 18, 8:34; Еф. 1:1, 3, 4, 5, 7; 2:2, 3, 6, 10,19; 5:8; Тит. 1:15, 16, 3:3; Єр. 17:9; І Ів. 3:2; І Петр. 1:3, 2:1, 9; ІІ Кор. 2:14, 3:3, 5:17; Кол. 1:14, 22, 3:12; Мат. 5:13. 14.

Ключовий вірш: «Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх: Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був! А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!» (Лк. 6:47-49).

Додаткові матеріали:список біблійних імен.

Хід лекції

  1. Наш фундамент – Ісус Христос.

Кожна людина, приходячи на цей світ, з часом стає неповторною особистістю, яка має особисту справу зі своїм Творцем. Ми по-особливому прагнемо спілкуватися з Тим, Хто нас створив. Народившися фізично, ми ростемо в пізнанні своїх батьків. І це відбувається в процесі взаємного спілкування батьків і дітей. Щось подібне стається, коли людина народжується від Бога, отримуючи прощення своїх гріхів. Вона пізнає Ісуса Христа як Свого особистого Спасителя, а Небесного Батька – як свого особистого Батька, Який відродив її дух через віру в Ісуса Христа.

Розвиток «вінця» Божого творіння – людини – можна порівняти з будівництвом. Як відомо, в основі будь-якого будівництва лежить особлива конструкція – фундамент. Це те, що формується в глибині, невидиме для стороннього ока. Але саме фундамент в критичні хвилини визначає, чи зможе встояти будинок під час, скажімо, землетрусу. Недавній землетрус в Японії зруйнував багато будинків. Їх фундамент закладали, орієнтуючись на семибальні землетруси. Але останній землетрус досяг 9 балів. І будинки були зруйновані – вони не були розраховані на катаклізм такої сили. В житті кожної дитини Божої настає час духовних землетрусів. Вони будуть випробовувати фундамент особистості людини, глибину її особистих стосунків з Богом. До таких моментів життя варто готуватися заздалегідь. Добра новина полягає в тому, що шкалу цього випробування наш Небесний Батько тримає в Своїх могутніх, надійних руках і не дасть Своїй дитини бути випробовуваною понад силу (І Кор. 10:13). Для того, щоб успішно пройти складні часи, важливо стати таким, як чоловік, про якого розповів Ісус в Єв. від Луки 6:47-49: «Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх: Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був! А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!».

  1. Хто ми є? Фактори формування знання про себе.

В основі нашого будинку особистості – фундаменті – лежить знання людини про саму себе, на основі яких вона ставиться до себе та будує свої відносини з Богом та іншими людьми.

Запитання по темі: Що ви думаєте про себе, хто ви?

Наше розуміння того, хто ми і те, хто ми є насправді– це різні речі. Людина сприймає себе на різних рівнях: фізичному, душевному і духовному. Сприймання на фізичному рівні: ім`я, дівчина, учениця школи, дитина своїх батьків, член місцевої церкви. На душевному: унікальна особистість, приємна або неприємна співбесідниця, невдаха або успішна людина, дружелюбна або недружелюбна людина. На духовному рівні: грішна людина, раба гріха, дитина Божа, нове творіння в Христі Ісусі, прощена Богом через Ісуса Христа

Запитання по темі: Як ви думаєте, під впливом чого формується наше знання про себе?

Наше знання про себе формується під впливом:

а.      Імені, яке дали батьки дитині

В ізраїльському народі імена мали особливе, пророче значення для дитини, яка його отримувала. Розглянемо значення деяких імен: Адам – людина, Єва –життя, Ной – спокій, втіха, Аврам – Авраам – батько багатьох, Сара – Сарра – господиня, Яків – той, хто займає місце хитрістю, Мойсей – врятований з води, Самуїл – випрошений у Бога, Давидулюблений, Соломон – мирний, Ісус – Ягве – спасає, Петро – камінь, Павло – малий, незначний.

У нас є гарна обіцянка від Господа – кожну з нас Він називає по імені: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві… дам… білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, тільки той, хто приймає його» (Об. 2:7).

Для сучасних людей імена мають не настільки важливе значення, як в ізраїльському народі, але це знання часто впливає на наше самосприйняття .

   Запитання по темі: Чи подобається вам ваше ім`я?

Кожна з нас має своє ім`я, яке дали нам близькі люди. Комусь воно подобається, комусь не дуже. Звуки нашого імені можуть бути приємними для нас, коли вони з ніжністю і любов`ю виходять з уст близьких людей, і можуть бути неприємними, коли хтось часто зневажливо промовляє його.

Запитання по темі:Як ви реагуєте, коли хтось свідомо перекручує ваше ім’я?

Якщо ви згадаєте людей, які говорили у вашу адресу зневажливо і у свій час це вас ранило – простіть їх в ім`я Ісуса Христа. І якщо ви відчуваєте біль від цих спогадів – віддайте її Ісусу в молитві перед Ним.

б.Взаємовідносин у сім`ї

  Будь-яка дитина, народившись на цей світ, ще нічого не знає про себе. Тому її увага прикута до того, що про неї говорять мама або тато. Часто можна спостерігати, як дитина повторює негативні слова про себе, які вона нещодавно почула від рідних. Згодом вона починає щиро вірити в ці слова і думати, що вона така, як про неї говорять близькі люди.

Зазвичай саме тато і мама, а також бабуся чи дідусь промовляють в життя своїх малих дітей такі слова, які зміцнюють або руйнують їх фундамент, і здатні навчити дитину протистояти або здаватися перед майбутніми негараздами в житті.

Одна дівчинка мала вади зору, і її очі не завжди дивилися в одному напрямку. Батьки часто говорили, яка вона красива для них і як вона по-особливому дивиться на цей світ. Згодом, коли дівчинка підросла і пішла до школи, діти почали обзивати дівчинку, на що вона зреагувала запитанням: «А ви що, мені всі заздрите?». Словами батьки дуже вміло збудували фундамент дитини, і, будучи наповненою батьківською любов`ю, вона просто не вміщала негативні слова своїх однокласників.

Запитання по темі: які слова ваших рідних ви пам’ятаєте зі свого дитинства?

в. Слів і ставлення людей, які мають для нас значення

Запитання по темі: назвіть 3 людини, які найбільше вплинули на вас в ході вашого життя? Чому?

Існує особлива категорія людей, які мають особливий вплив на будування нашого фундаменту. Слова таких людей для нас важливі і цінні, ми безумовно довіряємо їм - мамі або татові, подрузі чи пастору церкви, тому що ці люди в нашому житті є авторитетними, мають над нами владу, а ми цю владу визнаємо і приймаємо слова тих, хто стоїть над нами або кого ми самі поставили на це владне місце. Якщо ж з дитинства дитина чує в свою адресу негативні слова і відчуває негативне ставлення, вона переживає стан відчуження, який може глибоко ранити її. В ході життя у неї буде постійне бажання «заробляти» позитивне ставлення інших людей, такій людині складно прийняти Божу любов, тому що вона буде думати, що не достойна її. В результаті вона буде ставити свої недоліки вище Божої любові, а в серці буде недовіра до Божого Слова, в якому написано, що Бог полюбив нас тоді, коли ми були ще грішними людьми і як доказ того віддав Свого Сина на смерть. «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками». (Рим. 5:8).

г. Постійних висловлювань на свою адресу

Якою б міцною не була людина, якщо вона постійно чує на свою адресу певні слова, то врешті-решт вона починає вірити в них. Кажуть, що коли людині 99 разів сказати, що вона - свиня, на сотий раз вона захрюкає. Тому, коли наступного разу ви почуєте якийсь серйозний негатив на свою адресу, скажіть самі в собі, що не приймаєте слів, які руйнують вас. А людині, яка висловилася так про вас, – простіть, бо часто люди самі не знають, що говорять чи роблять.   

д. Життєвого досвіду людини

У кожної з нас свій досвід життя. У когось він більше позитивний, у когось – більше негативний. Часто саме на основі цього досвіду ми формуємо думку про себе. Якщо людина думає, що вона невдаха, то не дивно, що все буде валитися з її рук. Якщо ж вона думає, що вона є «велика людина» – це також буде мати певні наслідки. Вона може вважати, що здатна все робити добре, а насправді це може бути самонавіювання, бо іноді думка про себе і те, хто ти насправді – це різні речі.

Прекрасний приклад для нас – Марія. Коли ангел благовістив їй про народження Ісуса, вона сказала: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лук. 1:38). Тобто вона правильно сприймала себе, і це дозволило їй прийняти Боже Слово, звернене до неї.

Тому і думки людей про нас, і наше власне уявлення про себе треба оцінювати згідно з тим, що говорить про нас Бог у Своєму Слові.

  1. Від смерті в Адамі до життя в Ісусі Христі!

У кожної з нас існують свої уявлення про те, хто ми є. Що ж про це говорить Біблія? До гріхопадіння Адам мав особливе знання про себе, він сприймав себе як Боже творіння, якому дана була влада володіти землею і доглядати за Едемським садом. Але після гріхопадіння перші люди втратили справжнє знання про себе, їх дух став мертвим для Бога, в їх розум прийшло багато неправди стосовно себе і Бога, в них утворилася духовна пустота, і Слово Боже стверджує, що всі люди, які народжуються на землі, народжуються з перворідним гріхом, іншими словами, мають одне спільне прізвище - в Адамі.

Як же сприймає себе людина в Адамі? Розглянемо деякі тексти Слова Божого, які свідчать про характеристику такої людини.

Знання про себе людини, мертвої для Бога (в Адамі)

– Грішна та позбавлена Божої слави (Рим. 3:23).

– Раба гріха (Ів. 8:34).

– Мертва для Бога через провини та гріхи (Еф. 2:2).

– Дитя гніву (Еф. 2:3).

– Не має нічого спільного з Христом (Еф. 2:12).

– Відлучена від громади Ізраїльської (Еф. 2:12).          

– Чужа заповітам обітниці (Еф. 2:12).

– Не має надії та живе без Бога на світі (Еф. 2:12).

– Перебуває під постійним Божим осудженням (Ів. 3:18).

– Нерозсудна (Тит. 3:3).

– Неслухняна (Тит. 3:3).                              

– Зведена (Тит. 3:3).                             

– Слуга різних пожадливостей та розкошей (Тит. 3:3).

– Живуча в злобі та заздрощах (Тит. 3:3).

– Бридка (Тит. 3:3).

– Ненависна до інших (Тит. 3:3).

– Лукава та зіпсована (Єр. 17:9).

– Занечищена та невірна (Тит. 1:15).

– Бридка й неслухняна і до всякого доброго діла не здатна (Тит. 1:16).

Коли ж людина пізнає Господа як свого особистого Спасителя, її дух відроджується з мертвих до живої надії на Бога, і вона отримує прізвище – в Христі Ісусі. Відродження духа несе за собою просвітлення розуму людини, таким чином, ми можемо у світлі Божого Слова бачити істинне знання про те, як нас сприймає Бог, як, відповідно до Його волі, ми маємо дивитися на себе і сприймати себе.

Знання про себе людини, живої для Бога (в Христі Ісусі)

–Народжена згори (Ів. 3:6).

–Дитина Божа (Ів. 1:12, І Ів. 3:2).  

– Відроджена воскресінням Ісуса Христа з мертвих до живої надії на Бога (І Петра 1:3).

–Нове творіння в Христі Ісусі (ІІ Кор. 5:17).

–Усиновлена Богом (Еф. 1:5).

–Викуплена Кров`ю Христа (Еф. 1:7, Кол. 1:14).

–Прощена Богом через Ісуса Христа (Еф. 1:7, Кол. 1:14).

–Свята та вірна в Христі Ісусі (Еф.1:1).

–Член Тіла Христового (І Кор. 12:27).

–Храм Духа Святого (І Кор. 3:17).

–Лист Христів (ІІ Кор. 3:3).

–Переможець в Христі (ІІ Кор. 2:14).

–Христова запашність (ІІ Кор. 2:15).

–Свята, непорочна, неповинна (Кол. 1:22).

–Божа обраниця, свята та улюблена (Кол. 3:12).

–Благословенна в Христі Ісусі (Еф. 1: 3).

–Твориво Боже, створене в Христі Ісусі на добрі діла (Еф. 2:10).

–Вибрана перше закладин світу (Еф. 1:4).

–Співгородянка святим та домашня для Бога (Еф. 2:19).

– Спадкоємниця Божа, співспадкоємиця Христу (Рим. 8:17).

–Вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої (І Петр. 2:9).

–Посажена на небесах в Христі Ісусі (Еф. 2:6).

–Мертва для гріха (пожадливості тіла, пожадливості очей та гордості життєвої),

жива для Бога ( у вірі, надії та любові) (Рим. 6:11).

–Світло в Господі (Еф. 5:8).

–Світло для світу (Мат. 5:14).

–Сіль землі (Мат. 5:13).

–Мандрівниця та приходько на цій землі (І Петра 2:1).

–Передбачена, призначена, покликана, оправдана та прославлена в Христі Ісусі (Рим. 8:29-30).

Є різниця між тим, що ми думаємо про себе, що про нас думають інші люди і що про нас насправді думає Бог. Для того, щоб дізнатися, що про нас думають інші, нам достатньо в них про це запитати. Як же дізнатися думку Бога про нас? У молитві запитати в Нього про це і бути уважною до того, як Він буде відповідати, найперше, через Своє Слово. Для того, щоб збудувати надійний духовний фундамент, важливо бачити себе як в Адамі, так і в Христі Ісусі. Поки ми живемо в грішному тілі і грішному світі, у нас завжди буде схильність чинити гріх. Це подібне до дії закону земного тяжіння. Підкинувши будь-яку річ, нам не потрібно вірити, що вона впаде на землю, ми переконані, що так станеться. Але закон духа життя в Христі Ісусі робить неймовірне. Він дає нам свободу від рабства гріха і дозволяє відірватися від грішної землі, щоб рухатися в напрямку неба. І як літак долає закон земного тяжіння, так і Ісус Христос зробив усе, щоб ми могли подолати гріх у своєму житті. А для цього потрібно кожен день ховатися в Христі Ісусі, з вірою дякуючи Богові за те, ким Він нас зробив у Собі. Саме завдяки Ісусу Христу ми можемо розвивати близькі стосунки з Богом-Батьком і, прийнявши Його любов, жити в цьому світі повноцінним життям.

Список біблійних імен

1. Ева (вероятно, значение этого имени можно передать как «вызывать к жизни», «дарить жизнь»). По-евр. это имя звучит как Хавва, что значит «жизнь».

2. Есфирь [евр. Эстер, имя перс. происхождения, предположит. означающее «девственница» или «звезла»].

3. Агарь [евр. Хагар], египтянка, рабыня Сарры возм., одна из тех, кого фараон подарил Аврааму.

4. Сарра [евр. Сарай, «госпожа», «знатная»], сводная сестра и жена -> Авраама, дочь его отца Фарры от другой жены.

5. Авигея [евр.: 1 - Авигайл, 2 - Авигал, «мой отец – ликование»], разумная и красивая жена Навала, к-рая спасла мужа от мести Давида.

6. Мелхола [евр. Михаль, возм., сокр. ф-ма имени Михаэль, «кто как Бог?» ->Михаил], дочь царя Саула, младшая сестра Меровы.

7. Вирсавия [евр. Бат-Шева, «дочь изобилия»], дочь Елиама, внучка Ахитофела и жена хеттеянина Урии.

8. Ависага [евр. Авишаг], девушка из Сунема, отличавшаяся необычайной красотой. Она ухаживала за состарившимся Давидом.

9. Фива, христианка из Кенхрей, диаконисса находившейся там церкви. Она передала Послание к Римлянам адресатам.

10. Ревекка [евр. Ривка, возм., «свіязь», «узы»], дочь Вафуила, сестра Лавана, жена Исаака.

11. Рахиль [евр. Рахел, «овца, имеющая ягнят»], младшая дочь Лавана и любимая жена Иако-ва, за к-рую он работал у Лавана 14 лет.

12. Лия [евр. Леа, возм., «дикая корова»], дочь Лавана и старшая сестра Рахили. Благодаря обману, совершенному ее отцом, Л. стала первой женой Иакова.

13. Далида [евр. Делила, возм., «ниспадающие кудри»], женщина, жившая в долине Сорек. Князья филистим. подкупили ее, чтобы она выведала у полюбившего ее судьи -> Самсона тайну его силы.

14. Анна [евр. Ханна] жена левита Елканы, страдавшая из-за своей бездетности. Во время по-сещения святилища А. вымолила себе у Господа сына, Самуила, к-рого посвятила на служение Богу.

15. Феннана [евр. Пенинна, «коралл»], одна из двух жен Елканы (4). Ф., имевшая детей, часто огорчала и обижала бездетную Анну.

16. Девора («плела»): 1) кормилица Ревекки, сопровождавшая ее из г. Нахора (Месопотамия) к Исааку. 2) пророчица, жена Лапидофа, жившая под названной ее именем пальмой между Вефилем и Рамой, на горе Ефремовой, и во время угнетения Израиля царем Асора авином была судьей. От нее Варак получил повеление отправиться на битву с военачальником Иавина Сисарой; она сопровождала Варака по его желанию и подала знак к атаке.

17. Сепфора [евр. Циппора, «птица»], дочь мадиамского священника Рагуила, или Иофора, жена -> Моисея.

18. Суламита [евр. Шуламит, «девушка из Сулама (=Сунем)» или «мирная», «совершенная»].

19. Прискилла [ласкат. форма имени «Приска» (лат. «старая, почтенная»)], жена -> Акилы.

20. Саломия (от евр. «процветание», «покой»): 1) жена Зеведея и мать Иакова и Иоанна 2)

дочь -> Иродиады от ее первого брака с Иродом Филиппом. С. танцевала перед -> Иродом

Антипой и, пользуясь его расположением, по наущению матери добилась казни Иоанна

Крестителя.

21.Марфа (арам. «госпожа»), сестра Марии и Лазаря из Вифании.

22.Мариамь [евр. Мирьям, «госпожа»]: 1) старшая сестра Моисея и Аарона.

23.Валла [евр. Билха, возм., «боязливость»], служанка Рахили, подаренная ей Лаваном.

24. Кассия [евр. Кециа, «цветы корицы», «аромат корицы»], вторая дочь Иова, родившаяся после восстановления его благополучия.

25. Керенгаппух [евр. Керен-Хаппух, «рожок для косметики (для черной краски)»], младшая дочь Иова.

26. Емима [евр. Йемима, «голубка»], дочь Иова.

27. Астинь [евр. Вашти, «желанная», «любимая»], жена перс. царя Артаксеркса.

28. Дина («суд»), дочь Иакова от Лии. Евеянин Сихем, сын Еммора, обесчестил Д. и хотел жениться на ней.

29. Фамарь [евр. Тамар, «пальма»]: 1) жена Ира, к-рая, оставшись вдовой, родила от свекра -> Иуды, принявшего ее за блудницу, близнецов Фареса и Зару. 2) дочь Давида, сестра

Авессалома. Она была обесчещена своим сводным братом Амноном. 3) дочь Авессалома.

30. РУФЬ (подруга, приятельница, дружественная; Руфь 1:4, 14:2, Мф 1:5 и др.) - имя оавитской женщины, жены Махлона, отец которого, Елимелех, с женою Ноеминью и двумя сыновьями переселился по причине голода из Вифлеема Иудейского в Моавитскую землю.

31. Орфа [евр. Орпа, «пышноволосая» или «строптивая» (?)], моавитянка, жена Хилеона и золовка Руфи. О. осталась в Моаве, когда Руфь отправилась вместе со своей свекровью Ноеминью в Вифлеем.

32. Рицпа («раскаленный камень», «горящий уголь» или «булыжная мостовая»), дочь Айя, наложница Саула. Авенир после смерти Саула вступил с Р. в любовные отношения, что стало поводом для его ссоры с Иевосфеем.

33. Рода («роза»), служанка Марии, матери Иоанна Марка.

34. Раав (Рахава) [евр. Рахав]: 1) (возм., «ширина»), иерихонская блудница, к-рая укрыла двух

посланных Иисусом Навином соглядатаев и оказала им помощь при побеге, попросив за это

сохранить жизнь ей и ее семье.

35. Лидия («лидийка», «женщина из Лидии»), торговка багряницей, уроженка города Фиатиры в Лидии, проживавшая в Филиппах. Она является первой христианкой на европ. континенте. Очевидно, в ее доме происходили собрания христ. общины.

36. Лоида («лучшая», «более желательная»), верующая бабушка Тимофея.

37. Евника («победоносная»), мать Тимофея, уверовавшая во Христа иудеянка, жена грека из Листры.

38. Иохаведа [евр. Йохевед, «слава Господня»], жена Амрама, мать Мариами, Аарона и Моисея.

39. Иезавель [евр. Изевель]. Возм., значение этого имени складывается из отрицат. частицы

«не» и корня евр. глагола, означающего «терпеть». -> Ихавод (Иохавед): 1) дочь сидонского царя Ефваала, к-рый, согл. Иосифу Флавию, ранее был жрецом -> Астарты. И. вышла замуж за израил. царя Ахава.

40. Гофолия - Дочь Ахава: - жена Иорама и мать Охозии:

41. Иродиада [греч. Геродиас], дочь Аристовула, внучка -> Ирода Великого и сестра -> Ирода Агриппы I. В первом браке И. была замужем за своим дядей Иродом Филиппом (не путать с четвертовластником Филиппом).

42. Шифра («красавица»), евр. повивальная бабка в Египте.

43. Фуа [евр. Пуа, «блеск»] одна из двух повивальных бабок, к-рые, вопреки приказу фараона,

оставляли в живых новорожд. евр. Мальчиков.

44. Елисавета [евр. Элишева, в греч. транслитерации - Элисабет, «(мой) Бог - изобилие, совершенство»]: 1) дочь Аминадава из колена Иуды, сестра Наассона, вождя колена Иуды во время странствования по пустыне. Е. вышла замуж за Аарона и родила ему сыно-вей Надава, Авиуда, Елеазара и Ифамара. 2) женщина из рода Аарона (Лк 1:5), носившая имя своей прародительницы (Исх 6:23). Брак Е. со священником Захарией из чреды Авии долгое время

оставался бездетным, пока Бог не обещал ее мужу рождение сына Иоанна, будущего Крестителя.

45. Мария, греч. и лат. форма др.-евр. имени Мирьям (в Синод. пер. - Мариамь, см. Исх 5:20): 1) мать Иисуса Христа. 2) М. Магдалина, происходившая, согл. своему прозвищу, из города -> Магдалы. Иисус изгнал из нее семь бесов (Лк 8:2; Мк 16:9). 3) М. из Вифании была сестрой -> Марфы и -> Лазаря. 4) М. Клеопова - женщина, упомянутая в числе присутствовавших при распятии (Ин 19:25), 5) мать Иоанна Марка (Деян 12:12). Она, очевидно, была состоят. женщиной, поселившей членов церкви в своем доме, куда и направился Петр после освобождения из темницы. 6) христианка в Риме, много сделавшая для Церкви. Павел просит при-ветствовать ее (в Синод. пер. - Мариамь, Рим 16:6).

46. Сусанна [евр. Шошана, «лилия»], ученица Иисуса, к-рую Он исцелил и к-рая стала служить Ему.

47. Сапфира [арам. Шаппира, «красавица»], жена Анании (-> Ханания.

48. Дамарь («супруга», «возлюбленная»), женщина, уверовавшая в результате проповеди ап. Павла в Афинах.

49. Друзилла, младшая дочь царя Ирода Агриппы I (37-44 г. по Р.Х.), сестра Ирода Агриппы2

50. Тавифа [арам. Тавита, «газель» (в Синод. пер. - «серна»)], христианка из Иоппии, воскреш. Петром.

51. Зерешь (возм., «растрепанная голова»), жена Амана.

52. Вереника («победоносная»), старшая дочь царя Ирода Агриппы I (41-44 гг.) и сестра Друзиллы, славившаяся красотой.

53. Зелфа [евр. Зилпа, возм., «пылкая»], рабыня, к-рую Лия получила от своего отца Лавана.